Диканська публічна Бібліотека

   

Мій рідний край

 

 

Зупинився місяць в нічку над горою,

З голубої річки тихо воду п'є.

А в степу на полі чути шепіт жита.

Що таємний голос ніжно подає.

 

 

Я - землі цієї гілочка вербова,

Я - весняна крапля часта, дощова.

Приросла до тебе, земле, я душею,

Бо медові роси я із трав пила,

 

 

Приспів:

Краю мій лелечий,

Світу мій чудовий,

З ласкою матусі,

З батьковим теплом,

Я прийду до тебе

І нап 'юсь з криниці

Там, де б'є водиця

Чистим джерелом.

 

 

Повернусь до тебе, краю мій єдиний,

Де рожеві мальви під вікном цвітуть,

Де барвінком синім землю застеляє.

Хочу цю красу я серцем осягнуть.

 

 

І на світі щастя більшого немає,

Я щаслива - роду в рідному краю.

Лиш би батько й мати, лиш би сонце й небо,

Бо частинку серця я їм віддаю.

 

 

Приспів:

Краю мій лелечий,

Краю мій чудовий

З ласкою матусі,

З батьковим теплом,

Я прийду до тебе

І нап'юсь з криниці

Там, де б'є водиця

Чистим джерелом.

 

 

Батькова криниця

 

 

Знову мені сниться

Батькова криниця.

В ній вода холодна.

Ніби з джерела.

 

 

А як стану пити,

Чисту, кришталеву,

То добріш за неї

У житті нема.

 

 

Батькова криниця.

В ній жива водиця.

Батькова криниця

В ній погади ясні,

 

 

Я прийду до неї,

Щоб води напитись.

Коли сад квітує

Рано навесні.

 

 

У селі ще й досі

З неї воду носять.

Батькова криниця

Спогади гойда.

 

 

А біля криниці

Там росте калина.

Наче мої мрії,

Вічно молода.

 

 

Знову із криниці

Та мені б напитись.

Батьку в ясні очі

Пильно подавитись,

 

Бо вони синіють,
Ніби ті озерця.
Батькова криниця
В мене біля серця.